Гіпофункція і гіперфункція щитоподібної залози: коли потрібне УЗД, а коли аналізи

Щитоподібна залоза виробляє гормони, які впливають на обмін речовин, температуру тіла, роботу серця, нервової системи, м’язів і травного тракту. Якщо гормонів утворюється недостатньо, розвивається гіпофункція, або гіпотиреоз. Надмірна продукція гормонів називається гіперфункцією, або гіпертиреозом.

Для діагностики цих станів використовують і лабораторні аналізи, і ультразвукове дослідження. Однак вони відповідають на різні запитання. Аналізи показують, як працює залоза, а УЗД оцінює її розміри, структуру та наявність вузлів.

Що таке гіпофункція щитоподібної залози

Гіпофункція щитоподібної залози — це стан, за якого вона виробляє недостатню кількість тиреоїдних гормонів. У медичній практиці частіше використовують термін гіпотиреоз.

Гормони тироксин — Т4 — і трийодтиронін — Т3 — беруть участь у регуляції енергетичного обміну. Коли їх недостатньо, багато фізіологічних процесів сповільнюються.

Серед можливих симптомів гіпотиреозу:

• постійна втома та сонливість;
• мерзлякуватість;
• сухість шкіри;
• набряки;
• закрепи;
• уповільнення пульсу;
• збільшення маси тіла;
• погіршення пам’яті та концентрації;
• знижений настрій;
• випадіння волосся;
• порушення менструального циклу;
• труднощі із зачаттям.

Окремий симптом не підтверджує гіпотиреоз. Слабкість, збільшення ваги або сухість шкіри можуть виникати при анемії, дефіцитних станах, порушеннях сну та інших захворюваннях. Визначити функцію щитоподібної залози можна лише за лабораторними показниками.

Чому розвивається гіпотиреоз

Найпоширенішою причиною первинного гіпотиреозу є аутоімунний тиреоїдит Хашимото. Імунна система утворює антитіла до компонентів щитоподібної залози, що поступово пошкоджує її тканину та може знижувати вироблення гормонів.

До інших причин належать:

• операція з видалення частини або всієї залози;
• лікування радіоактивним йодом;
• променева терапія ділянки шиї;
• деякі лікарські препарати;
• виражений дефіцит або надлишок йоду;
• вроджені порушення розвитку залози;
• тиреоїдит;
• захворювання гіпофіза або гіпоталамуса.

Після деяких тиреоїдитів гіпотиреоз може бути тимчасовим. Після повного видалення щитоподібної залози він є постійним і потребує замісної гормональної терапії.

Що таке гіперфункція щитоподібної залози

Гіперфункція щитоподібної залози, або гіпертиреоз, означає, що залоза виробляє надмірну кількість гормонів.

Поняття тиреотоксикоз ширше. Воно означає надлишок тиреоїдних гормонів у крові незалежно від причини. Наприклад, при тиреоїдиті гормони можуть виходити з пошкоджених клітин залози, хоча їх активне вироблення не посилене.

При надлишку тиреоїдних гормонів метаболічні процеси прискорюються.

Можливі прояви:

• прискорене або нерегулярне серцебиття;
• схуднення при звичайному чи підвищеному апетиті;
• пітливість;
• непереносимість спеки;
• тремтіння рук;
• нервозність і дратівливість;
• безсоння;
• м’язова слабкість;
• часті випорожнення або діарея;
• порушення менструального циклу;
• випадіння волосся;
• відчуття тиску в ділянці шиї.

При хворобі Грейвса можуть з’являтися зміни з боку очей: сухість, відчуття піску, набряк тканин навколо очей, двоїння або випинання очних яблук.

Основні причини гіпертиреозу

Гіперфункція може бути пов’язана з різними захворюваннями.

Хвороба Грейвса

Це аутоімунне захворювання, за якого антитіла стимулюють рецептори до ТТГ. У результаті вся щитоподібна залоза виробляє надмірну кількість гормонів.

Токсичний вузол

Окремий вузол може працювати автономно, тобто виробляти гормони незалежно від контролю гіпофіза. Такий вузол називають функціонально автономним або гарячим.

Токсичний багатовузловий зоб

У залозі є кілька автономних ділянок, які продукують надлишок гормонів.

Тиреоїдит

При запаленні клітини залози пошкоджуються, а накопичені в них гормони потрапляють у кров. Такий тиреотоксикоз зазвичай має тимчасовий характер і може змінитися періодом гіпотиреозу.

Надлишкове надходження гормонів

Тиреотоксикоз може виникнути через завелику дозу левотироксину або самостійне застосування препаратів із тиреоїдними гормонами.

Які аналізи показують функцію щитоподібної залози

Гіпофункцію або гіперфункцію не можна достовірно визначити за зовнішнім виглядом залози на УЗД. Основними методами оцінювання її функції є аналізи крові.

ТТГ

Тиреотропний гормон виробляється гіпофізом і регулює роботу щитоподібної залози. Для більшості пацієнтів ТТГ є початковим і найбільш чутливим лабораторним показником.

При первинному гіпотиреозі зазвичай:

• ТТГ підвищений;
• вільний Т4 знижений або залишається в межах норми при субклінічній формі.

При первинному гіпертиреозі зазвичай:

• ТТГ знижений;
• вільний Т4 та/або вільний Т3 підвищені.

Результати потрібно оцінювати за референтними межами конкретної лабораторії та з урахуванням вагітності, віку, супутніх захворювань і приймання медикаментів.

Вільний Т4

Вільний тироксин показує кількість біологічно доступного гормону в крові. Його визначають разом із ТТГ для уточнення характеру порушення.

При явному первинному гіпотиреозі вільний Т4 знижений. При явному гіпертиреозі він часто підвищений.

Вільний Т3

Аналіз на вільний Т3 особливо корисний при підозрі на гіпертиреоз. У деяких пацієнтів Т4 залишається нормальним, а Т3 уже підвищений — це називають Т3-тиреотоксикозом.

Для первинної діагностики гіпотиреозу Т3 менш інформативний, оскільки його рівень може певний час залишатися нормальним навіть при зниженні функції залози.

Коли перевіряють антитіла

Антитіла допомагають встановити ймовірну причину порушення, але не показують безпосередньо, наскільки добре працює щитоподібна залоза.

Антитіла до тиреопероксидази

Антитіла до ТПО часто визначають при підозрі на аутоімунний тиреоїдит Хашимото. Їх підвищення підтверджує аутоімунний процес, але не означає автоматичної необхідності лікування.

Якщо ТТГ і вільний Т4 залишаються нормальними, сама наявність антитіл ще не є гіпотиреозом.

Антитіла до рецепторів ТТГ

Антитіла до рецепторів ТТГ — АТ-рТТГ або TRAb — використовують для підтвердження хвороби Грейвса та в окремих випадках для контролю її перебігу.

Особливо важливим цей аналіз може бути під час вагітності або при плануванні вагітності у жінок із хворобою Грейвса в анамнезі.

Антитіла до тиреоглобуліну

Антитіла до тиреоглобуліну також можуть виявлятися при аутоімунних захворюваннях щитоподібної залози. Для первинного підтвердження тиреоїдиту Хашимото зазвичай більш інформативними є антитіла до ТПО.

Коли потрібне УЗД щитоподібної залози

УЗД не вимірює рівень гормонів. Воно показує анатомічну будову органа.

Дослідження може бути потрібне, якщо лікар:

• виявив збільшення щитоподібної залози;
• пропальпував вузол або ущільнення;
• помітив асиметрію шиї;
• підозрює багатовузловий зоб;
• хоче оцінити структуру залози при тиреоїдиті;
• планує пункційну біопсію;
• контролює раніше виявлений вузол;
• оцінює шийні лімфатичні вузли;
• з’ясовує причину відчуття тиску або дискомфорту в шиї.

За допомогою УЗД визначають:

• розміри та об’єм залози;
• однорідність паренхіми;
• ехогенність;
• наявність вузлів і кіст;
• контури утворень;
• кальцинати;
• кровопостачання;
• стан регіонарних лімфатичних вузлів.

Чи потрібне УЗД при підвищеному ТТГ

Підвищений ТТГ сам по собі не завжди є показанням до УЗД.

Спочатку лікар зазвичай оцінює:

• рівень вільного Т4;
• симптоми;
• результати огляду та пальпації шиї;
• приймання лікарських засобів;
• попередні захворювання й операції;
• за потреби — антитіла до ТПО.

Якщо щитоподібна залоза не збільшена, вузли не пальпуються, а причина гіпотиреозу зрозуміла за лабораторними показниками, УЗД може не змінити лікувальну тактику.

Дослідження доцільне, якщо одночасно є зоб, асиметрія, вузлове утворення, дискомфорт у шиї або інші структурні зміни.

Чи потрібне УЗД при зниженому ТТГ

Знижений ТТГ потребує уточнення рівнів вільного Т4 і Т3. Після лабораторного підтвердження тиреотоксикозу лікар визначає його причину.

УЗД може бути корисним, якщо:

• залоза збільшена;
• виявлено вузол;
• є підозра на токсичний багатовузловий зоб;
• потрібно оцінити кровопостачання;
• радіоізотопне дослідження протипоказане;
• пацієнтка вагітна або годує грудьми.

Однак саме УЗД не показує, чи є вузол гормонально активним. Для цього в окремих клінічних ситуаціях призначають сцинтиграфію щитоподібної залози.

УЗД при тиреоїдиті Хашимото

При аутоімунному тиреоїдиті на УЗД можуть виявляти:

• дифузне зниження ехогенності;
• неоднорідність паренхіми;
• псевдовузлові ділянки;
• зміну об’єму залози;
• посилення або збіднення кровопостачання залежно від стадії процесу.

Ці ознаки можуть підтримувати діагноз, але не замінюють аналізів. У деяких людей антитіла підвищені, а структура залози ще не має виражених змін. В інших ультразвукові ознаки тиреоїдиту присутні при нормальному рівні гормонів.

Лікують не ультразвукову неоднорідність, а порушення функції та клінічні прояви.

УЗД при хворобі Грейвса

При хворобі Грейвса залоза часто дифузно збільшена, має знижену ехогенність і посилене кровопостачання. Проте подібні зміни можуть зустрічатися й при інших захворюваннях.

Для підтвердження діагнозу важливі:

• низький ТТГ;
• підвищений вільний Т4 та/або Т3;
• антитіла до рецепторів ТТГ;
• характерні клінічні прояви;
• за потреби — сцинтиграфія.

Тому висновок УЗД про дифузні зміни не дає підстав самостійно встановлювати хворобу Грейвса.

Що важливіше: аналізи чи УЗД

Порівнювати ці методи некоректно, оскільки вони оцінюють різні характеристики.

Аналізи потрібні, щоб визначити:

• чи є гіпотиреоз;
• чи є гіпертиреоз;
• наскільки виражене порушення;
• чи компенсує лікування функцію залози;
• чи має захворювання аутоімунне походження.

УЗД потрібне, щоб визначити:

• чи збільшена залоза;
• чи є вузли або кісти;
• якою є структура паренхіми;
• чи має вузол підозрілі ознаки;
• чи потрібна пункційна біопсія;
• як змінюється утворення під час спостереження.

Нормальне УЗД не виключає гіпотиреозу чи гіпертиреозу. Водночас наявність вузлів або неоднорідної структури не означає, що функція залози обов’язково порушена.

Чи можна поставити діагноз лише за симптомами

Симптоми порушень функції щитоподібної залози неспецифічні.

Втома може бути пов’язана з анемією, дефіцитом заліза, порушенням сну або депресією. Серцебиття виникає не лише при гіпертиреозі, а й при аритмії, тривожному розладі, лихоманці чи надлишку кофеїну. Зміни маси тіла також залежать від харчування, фізичної активності та інших гормональних чинників.

Саме тому діагноз встановлюють на підставі поєднання:

• скарг;
• анамнезу;
• фізикального огляду;
• ТТГ і тиреоїдних гормонів;
• антитіл за показаннями;
• УЗД або інших методів візуалізації за потреби.

Коли потрібно звернутися до ендокринолога

Запланувати консультацію варто при:

• стійкому підвищенні або зниженні ТТГ;
• підвищенні вільного Т4 чи Т3;
• поєднанні характерних симптомів;
• збільшенні щитоподібної залози;
• виявленні вузла;
• труднощах із ковтанням;
• відчутті тиску в шиї;
• осиплості голосу;
• порушеннях менструального циклу;
• проблемах із зачаттям;
• плануванні або настанні вагітності;
• прийманні препаратів, що впливають на функцію залози.

Термінова медична допомога потрібна при вираженому серцебитті, болю в грудях, задишці, втраті свідомості, значній слабкості, сплутаності свідомості або різкому погіршенні стану.

Як підготуватися до консультації

Перед прийомом бажано взяти із собою:

• попередні результати ТТГ, Т4 і Т3;
• висновки УЗД;
• інформацію про прийняті препарати та добавки;
• дані про операції або лікування радіоактивним йодом;
• список основних симптомів;
• інформацію про захворювання щитоподібної залози в родині.

Важливо повідомити лікаря про приймання біотину. Високі дози біотину можуть спотворювати результати деяких лабораторних досліджень щитоподібної залози. Самостійно скасовувати призначені препарати перед аналізами не потрібно — порядок підготовки слід узгодити з лікарем.

Яке обстеження обрати спочатку

Якщо основна проблема — слабкість, зміни ваги, пітливість, тремор, серцебиття, мерзлякуватість або порушення циклу, зазвичай першими потрібні аналізи на ТТГ і вільний Т4.

Якщо людина помітила утворення на шиї, лікар виявив збільшення залози або вузол, потрібне УЗД.

Якщо присутні і симптоми гормонального порушення, і структурні зміни, обидва види обстеження доповнюють один одного. Визначити необхідний перелік досліджень допоможе ендокринолог після огляду та оцінювання скарг.